Село Ступки, що на Зіньківщині, останні тижні живе в атмосфері, яку неможливо описати інакше, ніж словом «сморід». Не просто запах — густа, липка присутність розкладу, яка проникає в хати, в одяг, у легені. Якого дня вона з’явилася, місцеві вже й не пригадують. Але точно знають одне: звідки вона — з самочинного звалища тваринних відходів, яке ніхто не поспішає ліквідовувати.
І от на 94-й сесії Зіньківської міської ради, що відбулася 15 липня, керівництво громади — Олександр Прокопенко, Інна Авраменко та Олександр Кеда — урочисто рапортують: усе вивезено. Територія продезінфікована. Проблему закрито.
Жителі Ступок слухали. І не повірили. Бо сморід нікуди не зник.
Депутатський десант: побачене вражає
Тетяна Друмова, Юрій Дахно, Олександр Бондаренко та Олександр Верес — депутати міської ради, які вирішили перевірити заяви власними очима, — виїхали на місце. І побачили картину, яка не потребує коментарів: копита, кишки, шкури — усе те, що мало б бути вивезене, — валяється по кущах. Частину акуратно присипали землею. Для звіту. Для картинки. Для галочки.
Реальність виявилася гіршою за офіційні запевнення: небезпечні біологічні відходи нікуди не поділися. Вони просто «сховані» — тонким шаром ґрунту, який не рятує ні від смороду, ні від інфекцій.
Два слова, які вбивають довіру
Фраза «повністю зібрано та вивезено» прозвучала з трибуни сесії як вирок — не проблемі, а правді. Бо коли посадовці запевняють, що все чисто, а на місці — розклад, який можна виявити неозброєним оком, виникає не просто питання: хто бреше?
Виникає глибша проблема — втрата довіри до влади, яка вважає, що мешканці не перевірятимуть. Що село — це далеко. Що війна відвертає увагу.
А що з законом?
Самочинне звалище біологічних відходів — це не просто антисанітарія. Це пряме порушення Закону України «Про відходи» та ветеринарно-санітарних правил. Тваринні рештки, які розкладаються просто неба, — джерело інфекцій, гризунів, мух і загрози для ґрунтових вод. Особливо влітку, коли спека прискорює всі процеси.
І якщо влада каже, що провела «повторну дезінфекцію» — постає логічне запитання: де саме? Під кущами? Чи, може, продезінфікували совість, аби вона не муляла?
Урок для Ступок — урок для всіх
Ця історія — не про сморід. Вона про те, як влада ставиться до людей, коли думає, що ніхто не бачить. Жителі Ступок справедливо вимагають не гучних заяв, а реального вивезення небезпечних решток. І це право кожної громади — дихати чистим повітрям і не сумніватися, чи сказали їм правду.
Бо якщо брешуть про сміття — чи можна вірити в усе інше?
P.S. Депутати Друмова, Дахно, Бондаренко та Верес — ви зробили те, що мала зробити влада: подивилися правді в очі. Тепер слово за тими, хто обіцяв чистоту з високої трибуни.
—
Опубліковано 16 липня 2026 року
Поділитись цим записом
Залишити відповідь