Наука, охорона природи, боротьба з браконьєрами і вже 27 років літньої школи юних натуралістів у Лучках
Поки одні щодня патрулюють ліси та береги Ворскли, інші кільцюють диких птахів, а школярі вчать латинські назви рослин і зустрічають світанки над річкою. Саме так сьогодні живе регіональний ландшафтний парк «Нижньоворсклянський» — одна з найбільших природоохоронних територій Полтавщини.
Створений у грудні 2002 року парк охоплює 23 200 гектарів унікальних природних комплексів, де лісостеп поступово переходить у степ, а Ворскла несе свої води до Кам’янського водосховища. Уже понад два десятиліття ця територія залишається еталоном природної різноманітності Лівобережної України.
На сторожі природи
Директор парку Олександр Шуліка говорить, що головне завдання колективу залишається незмінним — охорона природних комплексів.
— Насамперед ми займаємося охороною навколишнього природного середовища. Це головна місія нашого підприємства. Щодня працівники патрулюють територію, контролюють її стан і стежать за дотриманням природоохоронного законодавства, — розповідає керівник.
Інспектори працюють у різних умовах: частину маршрутів проходять пішки, використовують службовий автомобіль, а на водоймах — човни. Допомагають і сучасні засоби контролю — фотопастки та системи відеоспостереження.
— До повномасштабної війни активно використовували безпілотники. Вони значно полегшували контроль за великою територією. Сьогодні через діючі обмеження застосовувати їх практично неможливо, тому працюємо іншими дозволеними засобами, — пояснює директор.
Війна торкнулася і самого колективу. Частину працівників мобілізували до лав Збройних сил України, тому штат нині значно менший, ніж був кілька років тому. Попри це, парк продовжує виконувати всі покладені на нього функції.
За словами Олександра Шуліки, питання земель, які свого часу стали причиною тривалих судових суперечок, нині фактично врегульовані.
— Усі незаконні рішення попередніх років скасовані судами. Найближчим часом маємо завершити офіційне встановлення меж парку. Це значно посилить захист території та дозволить ефективніше боротися з порушниками, — зазначає він.
Лабораторія просто неба
«Нижньоворсклянський» давно став природною лабораторією для українських учених. Щороку тут працюють наукові експедиції, які досліджують флору, фауну та природні процеси.
У червні 2026 року парк став базою спільної експедиції Харківського національного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, Національного наукового центру «Інститут експериментальної та клінічної ветеринарної медицини» та Полтавського державного аграрного університету.
Протягом кількох днів науковці проводили відлов диких птахів, їх кільцювання, виконували біометричні вимірювання та відбирали біологічний матеріал для лабораторних досліджень.
Керувала орнітологічною частиною експедиції доктор біологічних наук, професор Анжела Чаплигіна.
За час польових робіт було відловлено 129 птахів. Переважну більшість становили представники ряду Горобцеподібних. Також дослідникам вдалося відловити двох дятлів звичайних.
Після вимірювань і кільцювання кожен птах повертався у природне середовище. Отримані біологічні зразки використовуватимуться для молекулярно-генетичних і вірусологічних досліджень, які допоможуть краще зрозуміти поширення інфекцій серед диких птахів.
Особливу увагу науковців привернули повторні зустрічі з птахами, закільцьованими у 2023–2025 роках. Саме такі спостереження дають змогу простежити тривалість життя окремих особин, їхню прив’язаність до територій та особливості сезонних міграцій.
Природа, яку варто берегти
Фауна парку надзвичайно різноманітна. Тут мешкають зайці, лисиці, дикі кабани, козулі, регулярно заходять лосі, а зрідка трапляються й благородні олені. Біля водойм можна зустріти численні види плазунів та земноводних.
Не менш багатим є і рослинний світ.
«Нижньоворсклянський» у цифрах:·
площа — 23 200 гектарів; 901 вид судинних рослин; 220 видів наземних хребетних тварин; 170 видів птахів; 42 види ссавців; 16 видів тварин занесені до Червоної книги України; 22 види мають статус регіонально рідкісних; заповідне урочище «Сокільське» займає 243 гектари. ·
Лучки — місце, куди хочеться повертатися
Якщо парк є осередком науки для вчених, то урочище Лучки вже майже три десятиліття залишається справжньою школою життя для юних натуралістів.
Уже 27 років поспіль учні Великобудищанського ліцею Диканської громади приїздять сюди на літню польову практику. Традиція, започаткована ще у 2000 році, давно стала унікальним освітнім проєктом, який знають далеко за межами Полтавщини.
Колись на місці урочища існувало село, яке було відселене після створення Кам’янського водосховища. Сьогодні ж Лучки стали місцем, де сучасні діти відкривають для себе справжню природу.
Тут майже немає мобільного зв’язку, відсутні звичні міські зручності, вечорами над лісом гудуть комарі й ґедзі. Але саме за цим сюди повертаються знову і знову.
Потрапити на практику непросто. Майбутні учасники повинні вивчити двадцять латинських назв рослин і тварин, підготувати гербарій із двадцяти п’яти рослин, навчитися розпізнавати птахів за голосом та скласти відповідний залік.
Далі — справжнє занурення у світ дикої природи: походи на Зміїну гору, спостереження за птахами, зустріч світанку на Студентській горі, вечірні розмови біля вогнища та традиційне святкування Івана Купала, де оживають образи Нептуна, Флори, Посейдона, Мавки й болотної Кікімори.
Керівниця практики, учителька біології та хімії Тетяна Біляєва переконана, що такі експедиції формують у дітей зовсім інше ставлення до природи.
— Щиро дякуємо адміністрації парку за багаторічну підтримку нашої команди. І, звісно, нашим Захисникам і Захисницям, які дають нам можливість навчатися, працювати і проводити такі експедиції навіть у воєнний час, — говорить педагог.
Самі учасники зізнаються, що Лучки давно стали для них особливим місцем.
— Тут можна повністю відключитися від звичного світу, побути наодинці з природою і переосмислити багато речей. Саме тут розумієш, наскільки вона прекрасна і водночас вразлива, — ділиться один із учасників практики.
Інший додає:
— Це справжній детокс. Піднятися на Зміїну гору, знайти виповзок вужа, побачити живого сліпака, зустріти Купальську ніч біля багаття — такі спогади залишаються на все життя.
Браконьєри нікуди не зникли
Попри заповідний статус території, парк і сьогодні змушений протистояти браконьєрам.
Наприкінці 2025 року на Кам’янському водосховищі правоохоронці викрили групу підводних мисливців, які незаконно добували рибу гарпунними рушницями. Порушники виловили 36 сазанів загальною вагою майже 180 кілограмів.
Завдані державі збитки оцінили у понад 670 тисяч гривень. За цим фактом було відкрито кримінальне провадження за статтею 249 Кримінального кодексу України.
Майбутнє починається сьогодні
«Нижньоворсклянський» — це значно більше, ніж просто заповідна територія на карті Полтавщини. Тут щодня поєднуються охорона природи, наукові дослідження, екологічна освіта та виховання нового покоління людей, які розуміють цінність довкілля.
Поки інспектори обходять заповідні ліси, науковці кільцюють птахів, а школярі вивчають латинські назви рослин і зустрічають світанки над Ворсклою, природа отримує найголовніше — шанс на майбутнє. Адже справжній захист довкілля починається не з табличок чи штрафів, а з людей, які щиро люблять і бережуть свою землю.
Поділитись цим записом
Залишити відповідь Скасувати коментар